В процесі своєї діяльності кожна організація використовує активи, які підрозділяються на необоротні та оборотні.
Оборотні активи (до яких відносяться і матеріальні запаси) є більш ліквідними, оскільки в перебігу року вони знову звертаються в готівка.
У основі концепції
оцінки матеріальних запасів лежить принцип фактичної собівартості, яка складається зі всіх витрат на виготовлення або придбання.
Крім цього, при оцінці матеріальних запасів, що списуються у виробництво, нормативна база дозволяє використовувати методи, які використовуються в міжнародній оцінній практиці: метод ЛІФО, метод ФІФО, за середньою собівартістю.
У разі використання методу ЛІФО приймається, що матеріали, які йдуть у виробництво, узяті з найновіших запасів. Оцінка у такому разі проводиться за вартістю останніх закупівель. А невитрачені матеріали, що залишилися, оцінюватимуться за вартістю раніших закупівель.
У разі використання методу ФІФО все навпаки, Оцінка матеріальних запасів, які йдуть у виробництво, проводиться за вартістю найраніших закупівель (оскільки вони беруться з найстаріших запасів), а залишків за вартістю останніх закупівель.
У разі використання методу середньої собівартості приймається, що матеріали, що йдуть у виробництво, беруть із загальних запасів і час закупівлі не береться до уваги. Тоді для розрахунку середньої собівартості одиниці матеріальних запасів, складаються вартості всіх придбаних партій запасів, і отримана сума ділиться на кількість їх одиниць.
Зі всього вищесказаного можна зробити вивід, що при використанні методу ЛІФО собівартість проданої продукції завищується, унаслідок чого показник прибутку занижується. Вартість залишків
матеріальних запасів також буде заниженою. Тоді як в методі ФІФО собівартість проданої продукції занижується, а прибуток і вартість залишку матеріальних запасів завищується. В результаті оцінки матеріальних запасів за середньою собівартістю виходить середній результат між оцінками двох попередніх методів.
При виборі методу
оцінки запасів організація часто виходить з поставлених завдань і цілей. Одні, бажаючи досягти максимізації прибули, обирають метод ФІФО. Інші ставлять завдання мінімізувати доходи з метою зменшення податкових платежів і обирають метод ЛІФО.
Слід зазначити, що який би метод Ви не вибрали, він повинен застосовуватися постійно і не мінятися на інший метод впродовж всього періоду діяльності організації.